About the Post

Author Information

УКРАÏНА Головi Парламенту Украïни Александру Валентиновичу Турчинову, Прем’єр-міністру Украïни Арсенiю Петровичу Яценюку

Чеченський народ понад 400 рокiв бореться за свою свободу проти росiйських колонiзаторiв. Протягом усього цього часу Росiйська держава систематично за різними надуманими приводами учиняє найтяжчi злочини (геноцид) проти чеченського народу та заперечує право чеченського народу на самовизначення й державну незалежнiсть. Пiсля розпаду СРСР у 1991 роцi чеченський народ вiдновив свою державнiсть. Але у 1994 роцi Росiя учинила чергову вiйськову агресiю проти Чеченськоï Республiки Iчкерiя (ЧРI), в ходi цiєï нерiвноï жорстокоï вiйни чеченський народ вiдстояв свою свободу, а Росiя була змушена вивести своï вiйська з Чечнi. Пiсля чого, Президент Росiï Б. Єльцин i Президент ЧРI А. Масхадов пiдписали в Москвi 12 тавня 1997 року мiждержавний мирний договiр, як незалежнi суб’єкти мiжнародного права, i це було сприйнято, як визнання незалежностi ЧРI. Але Росiя в порушення зазначенного договору у 1999 року знов учинила вiйськову агресiю проти ЧРI, яка продовжується до теперiшнього часу. У результатi понад 250 тисяч чеченцiв було вбито та понад 300 тисяч стали бiженцями, бiльша частина котрих знаходиться в Європейському Союзi, Украïнi, США, Канадi, Арабських краïнах, а решта, залишившихся на територiï ЧРI, знаходиться у станi виживання та на межi повного фiзичного знищення.
Крiм того, Росiйська держава учиняє озброєнi агресiï та анексiï територiï незалежних держав – колишнiх республiк СРСР. Продовжує чинити на них беспрецедентний тиск та надавати угрозу, провокує мiжнацiональнi озброєнi конфлiкти й дестабiлiзує ситуацiï з метою вiдродити СРСР. У результатi такоï полiтики черговою жертвою Росiï, на жаль, стала Украïна. Ми пiдтримуємо територiальну цiлiснiсть Украïни i прагнення украïнського народу збудувати свободну демократичну державу в тiснiй iнтеграцiï з цивiлiзованим спiвтовариством європейських нацiй, i зi свого боку ми готовi надати будь-яку посильну допомогу братському народу Украïни. Жодна сусiдня з Росiєю держава, а також малi народи Пiвнiчного Кавказу, особливо чеченцi, не вiдчувають себе у безпецi, i, бiльш того, систематично зазнають фiзичного знищення з боку Росiï. Таким чином, Росiя систематично порушує загальноприйнятi норми мiжнародного права, Статуту ООН й т.д.
Чеченський народ вдячен керiвництву та народу Украïни за допомогу й пiдтримку, а також за позитивну роль Украïни у пiдтримку безпеки й стабiльностi у свiтi. Заради мира i стабiльностi у Чечнi, кращого життя майбутнiх поколiнь в дусi свободи, рiвностi та справедливостi, заради чого загибали й продовжують загибати сотнi тисяч безвинних чеченцiв, направляю Вам звернення Парламенту ЧРI. Ми вiримо, що Ви розглянете наше звернення й приймете справедливе рiшення.
Пане Турчинов Александре Валентиновичу, прошу Вас прийняти мене з групою депутатiв для роз’яснення нашоï позицiï та реальноï ситуацiï на окупованiй територiï ЧРI.
Голова Парламенту Чеченськоï Республiки Iчкерiя Ж.И.Сараляпов.
Мiсто Страсбург, 5 травня 2014 року

 

 

ЗВЕРНЕННЯ
Парламенту Чеченськоï Республiки Iчкерiя до світового співтовариства, до глав держав та парламентiв свiту.

Чеченський народ, як i усе свiтове спiвтовариство, зi стурбованiстю та збентеженням спостерiгає за дiями Росiï в Украïнi. Росiйська держава, нехтуючи думкою свiтового спiвтовариства, учинила чергову вiйськову агресiю, жертвою якоï стала Украïна. Така поведiнка Росiï є традицiйною й передбачуваною, та добре уписується у ïï iмперську стратегiю – будь-якою цiною вiдновити СРСР.
Росiя, яка є однiєю з ядерних держав, виступала гарантом безпеки й територiальноï цiлiсностi Украïни у вiдповiдь на ïï односторонню згоду щодо ядерного роззброювання. Але дiï останнiх мiсяцiв показують чого вартують домовленостi з Росiєю. Неприхована агресiя Росiï в Украïнi розкрила справжнє обличчя Кремля, показала свiтовому спiвтовариству нацiй, що «нова демократична» Росiя, небезпечно розмахуючи ядерним «кийком», протиставить право наймiцнiшого чиннiстi права, а одностороннi геополiтичнi iнтереси – взаєморозумінню та кооперацiï.
Iмперське мислення, ностальгiя по колишньому величчi Росiï, небажання змiритися з реалiями, що склалися у свiтi, не дають спокою Кремлевi. З цієї ж причини проливалася кров у Азербайджанi (Нагiрний Карабах), Молдовi (Приднiстров’я), Грузiï (Абхазiя, Осетiя); продовжуються вiйськовi дiï проти чеченського народу та iнших нечисленних народiв Пiвнiчного Кавказу. Така ж сама доля чекає й iншi народи колишнiх республiк СРСР.
Ми сподiваємось, що свiтове спiвтовариство об’єднає зусилля та зупинить Росiю, яка збожеволiла, й запобiгне глобальний свiтовий конфлiкт, що првокує Росiя.
1 листопаду 1991 року чеченський народ на чолi з всенародно обраним першим президентом Джохаром Дудаєвим, скористувавшись своïм правом, вiдновив державну незалежнiсть Чечнi. 12 березня 1992 року Республiканський Парламент прийняв Конституцiю, вiдповiдно якоï Чеченська Республiка Iчкерiя (ЧРI) проголошена «суверенною, незалежною, демократичною, правовою державою, створенною в результатi самовизначення народу».
12 грудня 1993 року Росiйська Федерацiя на референдумi, у якому Чеченська Республiка не приймала нiякоï участi, прийняла нову Конституцiю. У нiй незаконно, в односторонньому порядку, Чеченська Республiка оголошена суб’єктом РФ. Слiдом за цим, керiвництво Росiï намагалося будь-якою цiною збавити чеченський народ права на самовизначення, та, пiсля богатьох провокацiй, шантажу та погрожень, 11 грудня 1994 року почало широкомасштабнi вiйськовi дiï проти Чеченськоï Республiки Iчкерiя.
У ходi цiєï неприхованноï агресiï Росiя вжила усi види зброï масового ураження, у тому числi заборонене мiжнародним спiвтовариством. Урази наносилися по мiстам й селам, по мiсцям масового скупчення цивiльного населення, свiдомо обираючи ïх у якостi жертви. Цiлий свiт побачив аморальну та немотивовану агресивну Росiю, яка поставила пiд сумнiв мирне спiвiснування народiв свiту.
Усi злочини, сподiянi Росiйською державою проти чеченського народу – агресiя, вiйськовi злочини та геноцид – мають усi необхiднi квалiфiкуючи ознаки мiжнародних злочинiв та злочинiв проти людяностi.
Але мiжнародне спiвтовариство, ООН, ЄС, ОБСЄ, Рада Європи, Лiга арабських держав та iншi органiзацiï не оголосили санкцiй проти Росiï, не заснували мiжнародний кримiнальний трибунал. Таким чином, вказанi тяжкi злочини Росiï не розлiдуваннi, а особи, вiдповiдальнi за ïх скоєння, не понесли заслужене покарання.
Бiльш того, в ходi вiйськовоï агресiï Росiя була прийнята у Раду Європи, ПАРЄ, ОБСЄ, ШОС, G-8, G-20, у рiзнiй формi вона представлена у ЄС, ОПАД, Лiзi арабських держав i т.д. А тим часом вiйськовi дiï та третiй за рахунком акт геноциду чеченського народу з боку Росiï не зупинюються. У результатi: вбито 250 тисяч громадян Чечнi, населення якоï нароховувало приблизно мiльон мешканцiв, поряд 300 тисяч стали бiжанцями у всьому свiтi; i цей процес тiльки наростає. Переважаюча бiльшiсть вбитих – це громадянське населення, понад 50 тисяч з них – дiти, тисячi пропали безвiсти, тисячi скалiчених людей продовжують вмирати вiд наслiдкiв вiйни: пораненнь, тортур та рiзних хвороб. Окрiм того, Росiєю, — методом терору, — були бвитi Президенти ЧРI: 21 квiтня 1996 року перший президент ЧРI, Джохар Дудаєв, 13 лютого 2004 року – Зелiхман Яндарбiєв, 8 березня 2005 року – Аслан Масхадов, 17 червня 2006 року – Абдул-Халiм Садудаєв.
Економiка та соцiальна iнфраструктура Чеченськоï республiки досi не вiдновленi, 70% населення не працює за вiдсутнiстю робочiх мiсць, не вiдновленi десятки великих й малих пiдприємств, в тому числi мiста Грозний, Аргун, села: Бамут, Старий Ачхой, Харсеной, Центарой, Курчелой, Белгатой та iншi, не був компенсован причиненний населенню ущерб, в тому числi за втратою житла та майна.
Росiйська держава розв’язала агресивну, колонiальну, терористичну вiйну проти Чеченськоï Республiки Iчкерiя, в ходi якоï використала методи, що включають у себе серйознi порушення загальноприйнятих норм мiжнародного гуманiтарного права. До числа таких порушень вiдносяться:
— напад на цивiльне населення, як у формi вогневих вражаючих ударiв, так i в iнших формах, що включають масове тероризування великих груп цивiльних осiб;
— масове вбивство цивiльних осiб, якi не приймають безпосередньоï участi у вiйськових дiях;
— викрадення людей, розстрiли та страти без суду, застосування катувань, тортур та iнших видiв жорстокого й принижуючого гiднiсть людини поводження та покарання;
— захоплення заручникiв, використання живих щитiв, каральнi операцiï та колективне покарання цивiльних осiб;
— створення цiлком незаконних фiльтрацiйних пунктiв (концтаборiв), колосальний потiк бiженцiв;
— розграбування й привласнення державного та цивiльного майна, свавiльнi й не викликанi вiйськовою необхiднiстю глобальнi руйнування населених пунктiв та виробничих об’єктiв, екологічно небезпечних споруд, культурних та культових цiнностей;
— масове руйнування об’єктiв життєзабезпечення: охорони здоров’я, освiти, житлового фонду, економiки й соціальноï інфраструктури.
Бiльш жорстокоï вiйни свiт не бачив з часу Другоï Свiтовоï Вiйни. Таким чином, керiвництво Росiï, демонстративно нехтуючи думкою свiтового спiвтовариства, грубо порушило усi дiючi загальноприйнятi норми мiжнародного права, обов’язковi як для держави, так i для фiзичних осiб, й нацiленi на захист фундаментальних прав особи, безпеки людства й свiтового порядку.
Зокрема Росiєю порушенi:
— Загальна декларація прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р.
— Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього вiд 1948 р.
— Женевські конвенції вiд 1949 р.
— Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вiд 1950 р.
— Декларація ООН про надавання незалежностi колонiальним краïнам й народам вiд 1960 р.
— Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації вiд 1965 р.
— Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права вiд 1966 р.
— Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання вiд 1984 р.
— Статути та iншi правовi норми ООН, Європейського Союзу, Ради Європи, ОБСЄ, ПАРЄ, а також Конституцiï РФ i ЧРI.
Масштаби й серйознiсть цих та iнших численних порушень прав людини у Чеченськоï Республiцi Iчкерiя пiдiймають питання про учинення росiйським керiвництвом та вiйськовими злочинiв за мiжнародним правом i переводить правову ситуацiю у сферу дiй мiжнародного кримiнального права.
Чеченський народ бореться за свою свободу й незалежнiсть проти росiйських колонiзаторiв понад 400 рокiв. Увесь цей час чеченський народ систематично зазнає фiзичного винищення та депортацiï з боку Росiï, три рази зазнав явного геноциду (Кавказська вiйна 1785 — 1864 рр., насильна депортацiя 1944 – 1957 рр., вiйськова агресiя 1994 року до теперішнього часу).
Враховуючи вищевикладенi та iншi численнi порушення прав людини, а також iснуючi мiжнароднi правовi прецеденти i неможливiсть спiльного знаходження з Росiєю у рамках однiєï держави, керуючись принципом рiвноправностi, поваги та дотримання прав i свобод людини, Парламент Чеченськоï Республiки Iчкерiя, ґрунтуючись на фундаментальному принципi права народу на самовизначення, звертається до вищих мiжнародних органiзацiй: ООН, ОБСЄ, ЄС, РЄ, Лiги арабських держав та iнших, до глав держав i парламентiв свiту з проханням:
— визнати Чеченську Республiку Iчкерiя суверенною й незалежною державою, що послужить миру та стабiльностi на Кавказi;
— заснувати спецiальний мiжнародний кримінальний трибунал для розслiдування вищевикладених та iнших злочинiв росiйськоï держави;
— визнати широкомасштабнi вiйськовi дiï Росiï проти чеченського народу, що вiдбилися у знехтуваннi усiх норм мiжнародного права i, насамперед, права на життя – актом геноциду чеченського народу.

 

Звернення ухвалено на позачерговому засiданнi сесiï Парламенту ЧРI одностайно.
Мiсто Страсбург, Французька Республiка, 19 квiтня 2014 року.

 

О Б Р А Щ Е Н И Е

Парламента Чеченской Республики Ичкерия
мировому сообществу, главам государств и парламентов мира.

Чеченский народ, как и всё мировое сообщество, с озабоченностью и тревогой наблюдает за действиями России на Украине. Российское государство, игнорируя мнение мирового сообщества, совершило очередную военную агрессию, жертвой которой стала Украина. Такое поведение России является традиционным и предсказуемым и хорошо вписывается в ее имперскую стратегию — любой ценой восстановить СССР.
Россия, являясь одной из ядерных держав, выступала гарантом безопасности и территориальной целостности Украины в ответ на ее одностороннее согласие на ядерное разоружение. Однако события последних месяцев показывают, чего стоят договоренности с Россией. Неприкрытая агрессия России в Украине обнажила истинное лицо Кремля, показала мировому сообществу наций, что «новая демократическая» Россия, опасно размахивая ядерной дубинкой, противопоставляет право более сильного силе права, а односторонние геополитические интересы — взаимопониманию и кооперации.
Имперское мышление, ностальгия по былому величию России, нежелание смириться со сложившимися в мире реалиями не дают покоя Кремлю. По этой же причине проливалась кровь в Азербайджане (Нагорный Карабах), Молдавии (Приднестровье), Грузии (Абхазия, Осетия), продолжаются военные действия против чеченского народа и других малочисленных народов Северного Кавказа. Такая же участь ожидает и другие народы бывших республик СССР.
Мы надеемся, что мировое сообщество объединит усилия и остановит обезумевшую Россию и предотвратит провоцируемый Россией глобальный мировой конфликт.
1 ноября 1991 года чеченский народ во главе с всенародно избранным первым президентом Джохаром Дудаевым, воспользовавшись своим правом, восстановил государственную независимость Чечни. 12 марта 1992 года Республиканский Парламент принял Конституцию, согласно которой Чеченская Республика Ичкерия (ЧРИ) провозглашена «суверенным, независимым, демократическим, правовым государством, созданным в результате самоопределения народа».
12 декабря 1993 года Российская Федерация на референдуме, в котором Чеченская Республика не принимала никакого участия, приняла новую Конституцию. В ней незаконно, в одностороннем порядке Чеченская Республика объявлена субъектом РФ. Вслед за этим, руководство России пыталось любой ценой лишить чеченский народ права на самоопределение и после множества провокаций, шантажа и угроз, 11 декабря 1994 года, начала широкомасштабные военные действия против Чеченской Республики Ичкерия.
В ходе этой неприкрытой агрессии Россия применила все виды оружия массового поражения, в том числе запрещённое международным сообществом. Удары наносились по городам и сёлам, по местам массового скопления гражданского населения, сознательно выбирая их в качестве жертвы. Весь мир увидел аморальную и немотивированную агрессивную Россию, поставившую под сомнение мирное сосуществование народов мира.
Все преступления, совершенные Российским государством против чеченского народа — агрессия, военные преступления и геноцид — обладают всеми необходимыми квалифицирующими признаками международных преступлений и преступлений против человечности.
Однако, международное сообщество, ООН, ЕС, ОБСЕ, СЕ, ЛАГ и другие организации не объявили санкций против России, не учредили международный уголовный трибунал. Таким образом указанные тяжкие преступления России не расследованы, а лица, ответственные за их совершение, не понесли заслуженного наказания.
Более того, в ходе военной агрессии Россия принята в СЕ, ПАСЕ, ОБСЕ, ШОС, G-8, G-2О, в разной форме она представлена в ЕС, НАТО, ЛАГ и т.д. А тем временем военные действия и третий по счёту акт геноцида чеченского народа со стороны России не прекращается. В результате убито более 250 тысяч граждан Чечни, население которой насчитывало примерно миллион жителей, около 300 тысяч стали беженцами по всему миру и этот процесс только нарастает. Подавляющее большинство убитых- это гражданское население, более 50 тысячи из них — дети, тысячи пропали без вести, тысячи искалеченных людей продолжают умирать от последствий ранений, пыток и различных болезней. Кроме того Россией методом террора убиты Президенты ЧРИ: 21 апреля 1996 года первый президент ЧРИ Джохар Дудаев, 13 февраля 2004 года Зелимхан Яндарбиев, 8 марта 2005 года Аслан Масхадов, 17 июня 2006 года Абдул-Халим Сайдулаев.
Экономика и социальная инфраструктура Чеченской республики до сих пор не восстановлены, 70% населения не работает в виду отсутствия рабочих мест, не восстановлены десятки больших и малых населенных пунктов, в том числе города Грозный, Аргун, сёла Бамут, Старый Ачхой, Харсеной, Центарой, Курчелой, Белгатой и другие, некомпенсирован причинённый населению ущерб, в том числе за потерю жилья и имущества.
Российское государство развязало агрессивную, колониальную, террористическую войну против Чеченской Республики Ичкерия, в ходе которой использовала методы, включающие в себя серьёзные нарушения общепризнанных норм международного гуманитарного права. К числу таких нарушений относятся:
— нападение на гражданское население, как в форме огневых поражающих ударов, так и иных формах, включающих массовое терроризирование больших групп гражданских лиц;
— массовое убийство гражданских лиц, не принимающих непосредственное участие в военных действиях;
— похищение людей, бессудные расстрелы и казни, применение истязаний и пыток и иные виды жестокого и унижающего человеческое достоинство обращения и наказания;
-захват заложников, использование живых щитов, карательные операции и коллективное наказание гражданских лиц;
-создание абсолютно незаконных фильтрационных пунктов (концлагерей), колоссальный поток беженцев;
-разграбление и присвоение государственной и гражданской собственности, произвольное и невызываемое военной необходимостью глобальные разрушения населённых пунктов и производственных объектов, экологически опасных сооружений, культурных и культовых ценностей;
— массовое разрушение объектов жизнеобеспечения: здравоохранения, образования, жилого фонда, экономики и социальной инфраструктуры.
Более жестокой войны мир не видел со времён второй мировой войны. Таким образом, руководство России, демонстративно игнорируя мнение мирового сообщества, грубо нарушила все действующие общепризнанные нормы международного права, обязательные как для государства, так и для физических лиц и нацеленные на защиту фундаментальных прав личности, безопасности человечества и мирового порядка.
В частности Россией нарушены:
— Всеобщая декларация прав человека, принятая Генассамблеей ООН в 1948 г.
— Конвенция ООН по предупреждению и наказанияза геноцид 1948 г.
— Женевские Конвенции 1949 г.
— Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод 1950 г.
— Декларация ООН о предоставлении независимости колониальным странам и народам1960г.
— Конвенция ООН о ликвидации всех форм расовой дискриминации 1965 г.
— Международный пакт ООН о гражданских и политических правах 1966 г.
— Международный пакт ООН об экономических, социальных и культурных правах 1966г.
— Конвенция ООН против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания 1984 г.
— Уставы и другие правовые нормы ООН, Европейского Союза, Совета Европы, ОБСЕ, ПАСЕ, а также Конституции РФ и ЧРИ.
Масштабы и серьёзность этих и других многочисленных нарушений прав человека в Чеченской Республике Ичкерия поднимают вопрос о совершении российским руководством и военными преступлений по международному праву и переводит правовую ситуацию в сферу действий международного уголовного права.
Чеченский народ борется за свою свободу и независимость против российских колонизаторов более 400 лет. Всё это время чеченский народ систематически подвергается физическому истреблению и депортации со стороны России, три раза подвергся очевидному геноциду (Кавказская война 1785– 1864гг., насильственная депортация 1944 — 1957 гг., военная агрессия 1994 года до настоящего время).
Учитывая вышеизложенные и другие многочисленные нарушения прав человека, а также существующие международные правовые прецеденты и невозможность совместного нахождения с Россией в рамках одного государства, руководствуясь принципом равноправия, уважения и соблюдения прав и свобод человека, Парламент Чеченской Республики Ичкерия, основываясь на фундаментальном принципе права народа на самоопределение, обращается к высшим международным организациям: ООН, ОБСЕ, ЕС, СЕ, ЛАГ и другим, к главам государств и парламентов мира с просьбой:

— признать Чеченскую Республику Ичкерия суверенным и независимым государством, что послужит миру и стабильности на Кавказе;
— учредить специальный международный уголовный трибунал для расследования выше изложенных и других преступлений российского государства;
— признать широкомасштабные военные действия России против чеченского народа, выразившиеся в попрании всех норм международного права и, прежде всего, права на жизнь — актом геноцида чеченского народа.

Обращение принято на внеочередном заседании сессии Парламента ЧРИ единогласно.

Город Страсбург, Республика Франция, 19 апреля 2014 года.

Председатель Парламента
Чеченской Республике Ичкерия Ж. И. Сараляпов

Метки: ,

Комментариев нет.

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: